Уже 240 років пройшло з моменту підписання Декларації Незалежності США. За цей час Америка пройшла тяжкий шлях від віддалених колоній до лідера сучасного світу. Привітаємо наших заокеанських кураторів, та побажаємо надалі їм утверджувати себе, як єдину в світі наддержаву на зло русні та на радість свого 52-го штату – України.

Що ж з цього приводу варто знати нашим заздрісним хілятам, які вважають, що весь світ зобов’язаний їм нещасним допомагати, бо вони такі нещасні і хороші. Таваріщі, в 91-му нам незалежність дісталася фактично на халяву і війну за неї ми ведемо з запізненням на 23 роки. А тепер щоб не навантажувати вас лінивих історичними деталями і не посилати читати книжки, рекомендую переглянути фільм “Патріот” з Мелом Гібсоном. Незважаючи на всі художні деталі, фільм історично об’єктивний. Особливо згадайте моменти початку війни, коли як-небудь одягнені та озброєні, не завжди ситі американці чинили опір найсильнішій армії світу – британській. І лише з часом, коли американські повстанці довели, що з ними потрібно рахуватися у війну на їхньому боці вступили французи, іспанці та голандці.

Американський повстанець не плакав, що йому нічого не дають, не нив, що у британців\німців краща форма і зброя. Він не тікав до іспонських колоній чи у Британію на заробітки , не відправляв на війну сина Вашингтона чи Гріна, не кричав “Зрада!”, коли генерал Вашингтон здав Нью-Йорк. Він виконував свій громадянський обов’язок. Саме завдяки американському громадянину маємо США такими, як вони є сьогодні.

Ще раз привітаймо їх зі святом, і подякуймо за чудовий приклад для ” маленького українця”, що халяви не буває, достойно живуть лише ті, хто за це бореться.

“Дерево свободи має час від часу орошуватися кров’ю патріотів і тиранів – це його природнє добриво” (с) Томас Джеферсон.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here